Игра для путешественников "Угадай-ка" -очередное продолжение

Вот, тут продолжаем предыдущую серию Угадай-ки, завершившуюся там:
common/rien/009667.html?post=574492#p574492

но Вы обошли его на финишной прямой

Старость - не радость. Я упал на финише. Возможно мне подставили ножку.

для ПипаСуринамская:
Порадуйтесь немножко - я передаю ход Вам... Можете им распорядиться по своему усмотрению...

для ПипаСуринамская:

Старость - не радость

Ой, да ладно...Вы, наверное, просто расстроены исходом матча с Катаром

Давайте я загадаю .
А в футболе надо брать пример с Австралии.Сегодня победили Германию 2:1.

для down under:
Давайте!

Уверен,все видели это здание неоднократно.Осталось вспомнить чем оно известно?

В этом здании находится "Музей 6-го этажа"

А что мне теперь с приготовленными подсказками делать прикажите?

якобы из этого здания с 6-го этажа освальд убил кеннеди

down under :А что мне теперь с приготовленными подсказками делать прикажите?

Превратить их в новые загадки, но уже на другую тему

Может быть, marenic загадает?

да, я могу, но вроде ваша очередь.

Ну что...будем петь

Песня что ни есть географическая...











Это мой вопрос!

для ПипаСуринамская:
У Вас что, раздвоение личности?

Почему? Это моя загадка.

Опять - двадцать пять. Как песню ни загадаю, наступает паралич.
Если четырех фотографий мало - даю пятую.



Спивайте!

Как песню ни загадаю, наступает паралич

У меня точно паралич я в тот раз мучилась, правда, недолго - нашелся добрый человек и спас, отгадав. И тут - опять то же самое! пошла с пятой картинкой склеивать. Можно вопрос - а эту песню еще кто-нибудь, кроме Вас, знает?

Гугл знает точно.
Думаете, я песню про down under раньше слышал?

Реве та стогне Днiпр широкий,
Сердитий вiтер завива,
Додолу верби гне високi,
Горами хвилю пiдiйма.
I блiдний мiсяць на ту пору
Iз хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синiм морi,
То виринав, то потопав.
Ще третi пiвнi не спiвали,
Нiхто нiгде не гомонiв,
Сичi в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипiв.

В таку добу пiд горою,
Бiля того гаю,
Що чорнiє над водою,
Щось бiле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матерi шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.
Не русалонька блукає:
То дiвчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила,
Щоб менше скучала,
Щоб, бач, ходя опiвночi,
Спала й виглядала
Козаченька молодого,
Що торiк покинув.
Обiщався вернутися,
Та, мабуть, i згинув!
Не китайкою покрились
Козацькiї очi,
Не вимили бiле личко
Слiзоньки дiвочi:
Орел вийняв карi очi
На чужому полi,
Бiле тiло вовки з'їли, -
Така його доля.
Дарма щонiч дiвчинонька
Його виглядає.
Не вернеться чорнобривий
Та й не привiтає,
Не розплете довгу косу,
Хустку не зав'яже,
Не на лiжко - в домовину
Сиротою ляже!

Така її доля... О боже мiй милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькiї очi?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Нi батька, нi неньки;
Одна, як та пташка в далекiм краю.
Пошли ж ти їй долю, - вона молоденька,
Бо люде чужiї її засмiють.
Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокiл убив?
Сумує, воркує, бiлим свiтом нудить,
Лiтає, шукає, дума - заблудив.
Щаслива голубка: високо лiтає,
Полине до бога - милого питать.
Кого ж сиротина, кого запитає,
I хто їй розкаже, i хто теє знає,
Де милий ночує: чи в темному гаю,
Чи в бистрiм Дунаю коня напува,
Чи, може, з другою, другую кохає,
її, чорнобриву, уже забува?
Якби-то далися орлинiї крила,
За синiм би морем милого знайшла;
Живого б любила. Другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла.
Не так серце любить, щоб з ким подiлиться,
Не так воно хоче, як бог нам дає:
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
"Журись", - каже думка, жалю завдає.
О боже мiй милий! така твоя воля,
Таке її щастя, така її доля!

Вона все ходить, з уст нi пари.
Широкий Днiпр не гомонить:
Розбивши вiтер чорнi хмари,
Лiг бiля моря одпочить,
А з неба мiсяць так i сяє;
I над водою, i над гаєм,
Кругом, як в усi, все мовчить.
Аж гульк - з Днiпра повиринали
Малiї дiти, смiючись.
"Ходiмо грiться! - закричали. -
Зiйшло вже сонце!" (Голi скрiзь:
З осоки коси, бо дiвчата).

"Чи всi ви тута? - кличе мати.
Ходiм шукати вечерять.
Пограємось, погуляймо
Та пiсеньку заспiваймо:
Ух! ух!

Солом'яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
Мiсяченьку!

Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очеретi,
В очеретi, в осоцi,
Срiбний перстень на руцi;
Молоденький, чорнобровий;
Знайшли вчора у дiбровi.
Свiти довше в чистiм полi,
Щоб нагулятись доволi.
Поки вiдьми ще лiтають,
Поки пiвнi не спiвають,
Посвiти нам... Он щось ходить!
Он пiд дубом щось там робить.
Ух! ух!

Солом'яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила".

Зареготались нехрещенi...
Гай обiзвався; галас, зик,
Орда мов рiже. Мов скаженi,
Летять до дуба... нiчичирк...
Схаменулись нехреiценi,
Дивляться - мелькає,
Щось лiзе вверх по стовбуру
До самого краю.
Ото ж тая дiвчинонька,
Що сонна блудила:
Отаку-то їй причину
Ворожка зробила!
На самий верх на гiллячцi
Стала... в серце коле!
Подивилась на всi боки
Та й лiзе додолу.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.
Довго, довго дивовались
На її уроду...
Третi пiвнi: кукурiку! -
Шелеснули в воду.
Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;
Защебетав соловейко -
Пiшла луна гаєм;
Червонiє за горою;
Плугатар спiває.
Чорнiє гай над водою,
Де ляхи ходили;
Засинiли понад Днiпром
Високi могили;
Пiшов шелест по дiбровi;
Шепчуть густi лози.
А дiвчина спить пiд дубом
При битiй дорозi.
Знать, добре спить, що не чує,
Як кує зозуля,
Що не лiчить, чи довго жить...
Знать, добре заснула.

А тим часом iз дiброви
Козак виїжджає;
Пiд ним коник вороненький
Насилу ступає.
"Iзнемiгся, товаришу!
Сьогоднi спочинем:
Близько хата, де дiвчина
Ворота одчинить.
А може, вже одчинила
Не менi, другому...
Швидше, коню, швидше, коню,
Поспiшай додому!"
Утомився вороненький,
Iде, спотикнеться, -
Коло серця козацького
Як гадина в'ється.
"Ось i дуб той кучерявий...
Вона! Боже милий!
Бач, заснула виглядавши,
Моя сизокрила!"
Кинув коня та до неї:
"Боже ти мiй, боже!"
Кличе її та цiлує...
Нi, вже не поможе!
"За що ж вони розлучили
Мене iз тобою?"
Зареготавсь, розiгнався -
Та в дуб головою!

Iдуть дiвчата в поле жати
Та, знай, спiвають iдучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночi.
Iдуть - пiд дубом зелененьким
Кiнь замордований стоїть,
А бiля його молоденький
Козак та дiвчина лежить.
Цiкавi (нiгде правди дiти)
Пiдкралися, щоб iзлякать;
Коли подивляться, що вбитий, -
З переполоху ну втiкать!

Збиралися подруженьки,
Слiзоньки втирають;
Збиралися товаришi
Та ями копають;
Прийшли попи з корогвами,
Задзвонили дзвони.
Поховали громадою
Як слiд, по закону.
Насипали край дороги
Двi могили в житi.
Нема кому запитати,
За що їх убито?
Посадили над козаком
Явiр та ялину,
А в головах у дiвчини
Червону калину.
Прилiтає зозуленька
Над ними кувати;
Прилiтає соловейко
Щонiч щебетати;
Виспiвує та щебече,
Поки мiсяць зiйде,
Поки тiї русалоньки
З Днiпра грiтись вийдуть

Тут есть все Ваши персонажи

Тут есть все Ваши персонажи

Загадывайте!

для ПипаСуринамская:
Не, я ещё пороюсь

давайте я загадаю

для marenic:
Так не отгадана ещё песня-то

блиииииииииин, что-то я сегодня тормоз!

У меня есть сердце,
А у сердца - песня,
А у песни - тайна,
Хочешь – отгадай.